«Прямуй, дитино, в добру путь,
У світ, де вчаться і ростуть!
Розумна і щаслива будь,
А перші кроки не забудь!
Час летить невблаганно і змінює все, що нас оточує. Життєва дорога людини також мінлива і нелегка, несе в життя і сум, і радощі. Все має початок і кінець. Не можна сказати, що закінчується дитинство наших дітей. Однак сьогоднішній день провів невидиму межу між дитинством і юністю.
Промчала
весна,четверта весна,
Остання весна в
цьому класі…
Мої ви діти! Милі! Рідні!
Як рада бачити зараз вас!
Підрослими, красивими, змужнілими,
Не перший мій, але любимий клас!
Як я без вас тепер прожить зумію?
Чи зможу я заповнить пустоту?
Розлукою із вами я перехворію,
Не знаю тільки натомість що знайду?
Хай роки пролетять – я буду пам’ятати
Ваших очей яскравий добрий світ
І скільки б не пройшло, я буду прислухатись
До ваших голосів, шукати дзвінкий сміх.
І через багато років ви будете любимі,
Не раз готова це я повторить,
І хочу я, щоб ви були щасливі,
Рідні мої! В житті моєму – ви, як світла мить!
Комментариев нет:
Отправить комментарий